Мета: обґрунтувати доцільність використання артикуляційних вправ в роботі з дітьми дошкільного віку.

Питання:

1. Вступ 

2. Фізіологічна основа акта говоріння.

3. Що таке – артикуляційна гімнастика.

4. Динамічні та статистичні вправи.

5. Організаційний аспект до виконання вправ артикуляційної гімнастики.

6. Значення артикуляційної гімнастики.

1.Вступне слово.

Правильне, добре розвинене мовлення є одним із основних показників готовності дитини до успішного навчання в школі. Недоліки мовлення можуть привести до неуспішності, невпевненості в своїх силах, а це матиме негативні наслідки для зростаючої особистості.

Тому починати піклуватися про мовлення дитини треба якомога раніше, бо сформованість рухливості і диференційованих рухів органів артикуляційного апарату забезпечує виникнення звуків мовлення.

Базовий компонент дошкільної освіти є Державним стандартом дошкільної освіти України, який  реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. У ньому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років.

    Освітня лінія «Мовлення дитини» передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях. Мова виступає «каналом зв’язку» для одержання інформації з немовних сфер буття, засобом пізнання світу від конкретно-чуттєвого до понятійно-абстрактного. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння та слухання, під час якої формуються мовленнєві вміння і навички. 

2. Розвиток мови - це дуже складний, тривалий процес.

У фізіологічному відношенні вимовляння звуків мовлення є складним руховим актом, здійснюваним умовно-рефлекторно. Утворення звуків мовлення є наслідком узгодженої роботи мовленнєвого апарату. Одні частини надставної труби (порожнина носа, додаткові пазухи носа, тверде піднебіння, задня стінка глотки) нерухомі і називаються пасивними органами вимовляння. Інші частини (нижня щелепа, губи, язик, м’яке піднебіння) – рухомі і називаються активними органами мовлення. Діяльність активних органів мовлення називається артикуляцією. Правильна артикуляція забезпечує утворення звуків мовлення тобто фонем. Акустичні особливості звуків мови, що дозволяють відрізняти їх один від одного на слух, обумовлені особливостями їх артикуляції. Кожний окремий звук характеризується тільки йому властивою комбінацією характерних розрізнювальних ознак, як артикуляційних, так і акустичних. Знання їх необхідне для правильної організації роботи з формування правильної звукової вимови.

Звуки мовлення утворюються в результаті складного комплексу рухів органів артикуляцій – кінем. Вироблення тієї або іншої кінеми відкриває можливість освоєння тих мовних звуків, які не могли бути вимовлені через її відсутність. Вже з перших днів дитина здійснює масу найрізноманітніших артикуляційно-мімічних рухів язиком, губами, щелепами, супроводжуючи ці рухи дифузними звуками, які грають роль гімнастики в природних умовах життя.

Для чіткої артикуляції потрібні сильні, пружні і рухомі органи мовлення – язик, губи, м’яке піднебіння. Оскільки артикуляція пов’язана з роботою численних м’язів (жувальних, ковтальних, мімічних та ін..), то органи артикуляційного апарату повинні постійно тренуватися спеціальними логопедичними гімнастичними вправами – артикуляційною гімнастикою. 

  Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (із носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків. Тому, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення має займати артикуляційна гімнастика.

3. Артикуляційна гімнастика – це сукупність спеціальних вправ, спрямованих на зміцнення м’язів апарату артикуляції, розвиток сили, рухливості і диференціювання рухів органів, що беруть участь у мовленнєвому процесі.

   Мета артикуляційної гімнастики – вироблення повноцінних рухів і положень органів артикуляційного апарату, уміння об’єднувати прості рухи в складні, необхідні для правильної вимови звуків. Артикуляційна гімнастика є основою формування мовних звуків – фонем – і корекції порушень вимовляння будь-якої етіології і патогенезу й включає вправи для тренування рухливості органів артикуляційного апарату, формування певних положень (артикуляційних укладів) губ, язика, м’якого піднебіння, необхідних для правильного вимовляння. У мовленні звуки вимовляються не ізольовано, а один за іншим, тому органи артикуляційного апарату повинні швидко змінювати положення. Чіткого вимовляння звуків, слів, фраз можна добитися, якщо органи артикуляційного апарату будуть достатньо рухливі, а їх робота — скоординована.

   Починати цю роботу слід задовго до того, як дитина навчиться говорити. Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, укріпити м’язи щок та язика необхідно обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як:

• сухарики, тверді фрукти (яблуко, груша)

• тверді овочі (морква, огірок)

• шматочки вареного м’яса.

У всіх вікових групах можуть бути використані одні й ті ж комплекси, але вимоги до проведення артикуляційної гімнастики і до виконання вправ на кожному віковому етапі будуть різними.

4.Вправи за рівнем рухливості органів мовнорухового апарату Виконання статичних вправ передбачає утримування певного артикуляційного укладу упродовж 5–15 с (залежно від виду вправи та віку дитини). Сформованість такого вміння вказує на достатній розвиток у дитини кінестетичного праксису (від грец. praxis – дія) і дозволяє правильно вимовляти ізольований звук. Доцільно виконувати вправу під лічбу педагога. Це краще організовує дошкільника, розвиває чуття ритму. На початкових етапах вправу виконують під лічбу 1–2, а по мірі удосконалення рухів час утримування відповідного положення можна збільшувати. Виконання динамічних вправ допомагає підготувати мовленнєво-руховий апарат дитини до вимови складів і слів. В основі такого вміння лежить кінетичний (від грец. kinetikόs – рухливий) праксис, який забезпечує переключення з одного артикуляційного укладу на інший. Слід пам’ятати, що спочатку всі вправи артикуляційної гімнастики відпрацьовуються перед дзеркалом, потім воно прибирається. 

5. Організаційний аспект з метою досягнення максимального ефекту від виконання вправ артикуляційної гімнастики слід дотримуватися наступних правил:

 1. Готуючись до виконання артикуляційної гімнастики, потрібно провітрити приміщення, прослідкувати, щоб діти помили руки з милом.

 2. Під час виконання вправ діти сидять на стільчиках, при цьому ноги стоять на підлозі, спина притиснута до спинки, але не напружується, руки вільно лежать на колінах або на столі. 

3. Артикуляційну гімнастику проводять щоденно, 2–3 рази на день (бажано перед прийомом їжі) упродовж не більше 10 хв., спочатку  разом з дорослим, а потім без нього, з опорою на кінестетичні відчуття ( за картинкою, чи словесно).

 4. Кожну артикуляційну вправу бажано виконувати під лічбу, сплески педагога, під музику або у поєднанні з дихально-голосовими вправами. 

5. Кількість виконання вправ варіюють в залежності від індивідуальних особливостей дітей. При швидкій виснажуваності дитини завдання може повторюватися лише двічі, а при зміцненні м’язів мовленнєво-рухового апарату і автоматизації набутих навичок збільшуватися до 15–20 разів і більше. 

6. Обов’язковим є створення позитивного емоційного налаштування дошкільника на виконання вправ, спонукання до наслідування дій педагога. 

7. Вправи пропонують за принципом від простого до складного.

 8. Новими під час виконання комплексу   можуть бути не більше двох вправ. 

9. Основним є не кількість зроблених вправ, а якість їх виконання.

10. Після виконання кожної вправи органи мовленнєво-рухового апарату необхідно повернути у вихідне положення. 

11. Варто нагадувати дітям про необхідність своєчасно ковтати слину та користуватися серветками для витирання рота. 

12. Загальнорозвивальні вправи виконують переважно за наслідуванням педагога, проте стимулюють їх виконання і за словесною інструкцією

13. Корисним є також моделювання артикуляції за допомогою руки дорослого і самої дитини, тобто унаочнення матеріалу. Наприклад,  язик можна порівняти з кистю руки дитини, показати на ній кінчик язика, спинку, боки, рівчачок. Перш ніж виконувати певну вправу для язика, наприклад «чашечку», дитина вчиться виконувати її власною долонею. Це допомагає дитині краще зрозуміти те, чого від неї хочуть.

6. Значення артикуляційної гімнастики в роботі педагогів  групи

полягає в тому, що при регулярному проведенні вона допомагає:

– прискорити підготовку мовленнєво-рухового апарату дошкільників до постановки звуків;

– покращити кровопостачання артикуляційного апарату;

– зміцнити м’язову систему язика, губ, щік, щелеп, м’якого піднебіння, мімічних м’язів;

– подолати наявні в дітей неправильно сформовані рухові стереотипи, нейтралізувати супутні рухи під час виконання артикуляційних вправ;

– розвинути здатність диференційовано виконувати певні рухи, користуючись

органами мовленнєво-рухового апарату;

– сформувати вміння утримувати необхідний артикуляційний уклад;

– збільшити обсяг рухів органів мовленнєво-рухового апарату, їх рухливість, чіткість, ритмічність, амплітуду, точність, силу;

– виробити здатність переключатися з одного складу на інший;

– навчитися керувати власним мовленнєво-руховим апаратом, об’єднувати прості рухи у складні;

– удосконалити вміння виражати свої емоційні стани мімічно, що має важливе  значення для формування комунікативної компетентності згідно Базового компоненту.

Підготувала: вчитель-логопед Зарудна І.В. 2021/2022 н.р.