Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Веселка комбінованого типу Южненської міської ради Одеського району Одеської області
Методика роботи з книгою
«Методика роботи з книгою у процесі ознайомлення дітей дошкільного віку з художньою літературою»
методичні рекомендації для педагогів
Технологія продуктивного читання була розроблена для роботи з дітьми шкільного віку та адаптована для дошкільнят. Ця технологія передбачає 4 етапи роботи з текстом (етапи перегукуватимуться зі структурою заняття, розробленого за цією технологією).
I. Робота з текстом до читання.
Головне завдання дорослого — викликати у дитини бажання, мотивацію прочитати книгу. Діти гортають, розглядають книгу, ставлять питання дорослому; розглядають ілюстрацію, яка передує тексту, потім висловлюють свої припущення про героїв, тему, зміст – твір веселий чи сумний.
ІІ. Робота з текстом під час читання.
Мета — розуміння тексту та створення його читацької інтерпретації.
Основні прийоми, які використовуються у роботі з текстом під час читання:
1) Діалог з автором.
Завдання дорослого — навчити дітей ставити запитання автору під час читання. Це питання, відповіді на які можна дізнатися в процесі читання, наприклад : «Чим це можна пояснити?», «Що зараз станеться?», «Чому саме так?», «Для чого?», "Хто такий?" У процесі читання-слухання ці питання ставить дорослий. Він підбирає питання, опрацьовуючи текст до заняття. Запитання до автора припускають появу відповідей-припущень та перевірку в ході подальшого читання.
2) Коментоване читання — це читання, що супроводжується поясненням, тлумаченням тексту у вигляді пояснень, міркувань, припущень. Коментоване читання використовується для того, щоб показати, яким міг би бути наш діалог з автором, забезпечити занурення в текст. Коментування ведеться під час читання, тільки тоді ця робота стає мотивованою.
Дошкільнята слухають читання дорослого в режимі діалогу з автором, коментованого читання. Вихователь читає авторський твір, або розповідає – повільно та виразно, із зупинками, приймає будь-яку думку дітей, але не коментує її.
3) Словникова робота — коментування (пояснення та уточнення значень слів) ведеться в основному в процесі читання. У цьому випадку вона стає мотивованою і цікавою : адже саме під час читання стає зрозуміло, які слова потребують тлумачення, а саме слово тлумачиться в контексті, а не поза ним.
ІІІ Етап. Може під час цього етапу проводитися коротка розмова щодо змісту тексту загалом, вибіркове читання.
Педагог ставить питання до тексту загалом. Далі йдуть відповіді дітей на це запитання та розмова.
Типові питання:
-
Про тему та предмети, явища, особи.
-
Про що цей твір?
-
Чому воно так називається?
-
Які у вас виникли запитання?
-
Про сюжет (ланцюжок подій: зав'язка, розвиток подій, кульмінація, розв'язка).
-
Де відбуваються події?
-
Коли?
-
З чого почалося?
-
Що було далі?
-
Яка подія головна?
-
Чим скінчилося?
-
Про образи (персонажі, пейзажі, події).
-
Що (кого) представили під час слухання?
-
Яких героїв запам'ятали?
-
Якими їх уявили?
-
Що вони робили (говорили, думали, відчували?) Чому?
-
Про композицію.
-
Де найбільше хвилювалися?
-
Яка частина вам здалася найголовнішою? Цікавою?
-
Що перечитати?
-
Про жанр (тип твору).
-
Що слухали : казку? Розповідь? Вірші?
-
Як про це здогадалися?
-
Про мову (особливі слова, прямі та переносні значення слів).
-
Чи знаєте ви значення слова?
-
Що змусило вас посміхнутися?
-
Які слова викликали смуток?
-
Які слова гарні?
-
Які важливі?
-
Про ідею (ставлення автора і читача до зображуваного) .
-
Що запам'яталося у творі?
-
Який герой справив на тебе позитивне враження? (Яка ситуація у творі справила на тебе позитивне враження?) Чому?
-
Який герой справив на тебе негативне враження? (Яка ситуація у творі справила на тебе негативне враження?) Чому?
-
За кого вам радісно, сумно? Кого шкода? Ким пишаюсь?
-
Яку пораду дамо герою?
-
Яку пораду дамо собі?
Наведеними питаннями не можна обмежуватися, вони найчастіше звучать у розмовах, тому й називаються типовими. Слід залучати дітей до самостійної постановки питань до тексту, так вони вчаться зіставляти, аналізувати, розмірковувати.
Від року до трьох років переважно ставляться питання, які допомагають дитині відтворити текст і дотримуватися його логіки : хто? де? як? Ці питання і щодо звучання, і за змістом нагадують ті, які малюк чув у народних пісеньках і потішках: - “Кисонька-Мурисонька, де була?”. У таких віршах слідом за питанням передбачається відповідь. Діалогічна форма народних творів сприяє розвитку вміння спілкуватися, чути одне одного. Потім це вміння використовується та вдосконалюється в аналізі літературних творів.
На четвертому році життя дитини в його мову природно входять питання “Чому?” і “Навіщо?" Бажання пізнати навколишній світ за допомогою цих питань, частота їх вживання, свідчить про те, що дитині необхідний аналіз літературного твору як ще одне джерело пізнання . Настав час питань аналітичного характеру, які спонукають мислити над прочитаним, зіставляти, порівнювати. Головним із них є «Чому?»
Питання мають бути доступні для дітей. Усі слова мають бути зрозумілі, точні, виправдані. Чим грамотніше поставлене питання, тим точніше буде відповідь. Дитині не можна ставити подвійні питання : де і чому, хто і де, щоб не розсіювати увагу малюка, націлювати на одну, але вірну та глибоку відповідь. Запитання мають бути продумані заздалегідь.
VI. Робота з текстом після читання (ігри та завдання з мотивів твору).
Головне завдання дорослого – забезпечити поглиблення сприйняття тексту, коригування первинного сприйняття. Виконання завдань, що посилюють емоційне та смислове сприйняття тексту:
Смислове : переказ тексту, розігрування твору у пальчиковій, рухливій грі, гра «Правда-неправда» , «Так-ні» , переказ за схемами, мнемо таблицями, моделювання казки, «Придумати інший кінець твору», «Змінюємо сюжет».
Емоційне :
-
Інсценування твору – діти – герої, вихователь-автор.
-
Інсценування діалогу, «Зобразити мімікою героя (вгадай) ».
-
Намалюй.
-
Слухання музичних творів, розгляд ілюстрацій.
Послідовність роботи з літературним твором :
- Мотивація дітей на прочитання;
- Читання твору;
- Розмова про прочитане;
- Розгляд ілюстрацій, слухання музичних творів;
- Ігри-бесіди дітей з персонажами;
- Етюди на вираження емоцій у дітей;
- Ігри-драматизації за змістом художніх творів ;
- Встановлення зв'язку між ідеєю твору та життєвим досвідом дітей.