Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Веселка комбінованого типу Южненської міської ради Одеського району Одеської області


запам'ятати

 

МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ

МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ

Розробляючи моніторингову процедуру та добираючи засоби моніторингу, педагоги нашого дошкільного закладу враховували економічність та надійність методик, їх відповідність віковим особливостям дітей і можливість зручного застосування в освітньому процесі дошкільного закладу. 

Практика свідчить, що основними методами, що дають змогу виявити ступінь реалізації програмових завдань та оцінити рівень компетентності дітей, є: 

  • спостереження за дітьми 

  • вивчення результатів продуктивної діяльності дітей 

  • проведення нескладних експериментів у вигляді доручень кожній окремій дитині 

  • дидактичних ігор 

  • бесід. 

Одним з найефективніших методів моніторингу є регулярні спостереження, які  дають змогу доволі об’єктивно оцінити досягнення кожної дитини, властиві її віку, зокрема формування певних розумових дій, а також рівень її компетентності у всіх видах діяльності. Проте під час спостереження можуть виникнути ускладнення, спричинені,  суб’єктивізмом спостерігача. Аби уникнути чи хоча б звести до мінімуму кількість помилок в аналізуванні результатів спостереження, відмовтеся від передчасних висновків. Продовжуйте спостереження упродовж тривалого часу й лише потім аналізуйте його результати. Спостерігайте за дитиною у природній для неї ситуації: протягом дня у групі на прогулянці під час ранкового прийому ввечері, коли дитина йде з батьками додому. Обов’язковою умовою успішного педагогічного моніторингу є вміння педагога  уникати суб’єктивних оцінок, фіксуючи лише об’єктивні факти. 

Якщо основна мета щоденної освітньої діяльності педагога — розвивати кожну дитину, допомагати їй знаходити правильні рішення, виховувати, то мета моніторингу — одержати достовірні дані про рівень розвитку кожної дитини, сформованості в неї тих чи тих умінь і навичок. 

Аналізуючи показники сформованості компетентності кожної дитини, особливо ті, що стосуються її художньо-естетичного та креативного розвитку, не опирайтеся лише на результати власних спостережень. Обов’язково вислухайте, як сама дитина обґрунтовує свій вибір, спосіб дій чи поведінку, розповідає про результати своєї діяльності. Цілком можливо, що її аргументи виявляться цілком логічними й змінять вашу думку. Тож не заганяйте дитину в певні межі свого життєвого бачення. Пам’ятайте, що мета, визначена сучасними програмами розвитку, — передусім розвивати кожну дитину як особистість, надавати їй можливості для самовираження, створювати сприятливі умови для творчості, стимулювати креативність. 

Вихователь-методист Людмила МАМАЛИЖЕНКО